Минув майже тиждень від моєї незабутньої поїздки до наших братів поляків. Як і обіцяла за численними проханнями публікацію про наших східних любителів сала і чим приречена така любов - відповідь прийшла одразу після одного погляду на нас митників після "шмону" цих оригіналів, і випадкової розмови двох поляків,які приймають наших заробітчан в Польщі.
"Голота пшиєджє! Джікуси!" - кинув жартівливо один товариш іншому. І мене взяло таке обурення! Послухавши їхню "милу бесіду", я одразу згадала собі як перетинала кордон,як перед нами стояли з 5 ранку три величезні автобуси зі східняками,яких приперло аж на Угринівський перехід!( Сокальський район,панове) і самій стало соромно...адже через тих "джікусів" у поляків склалося враження,що то всі українці такі.
До кордону мені недалеко - година і я вже там. Тієї тихої,трохи похмурої середи ми вже о 9 ранку стояли на кордоні. Пройшла година,а перед нами величезний автобус, як стояв нерухомо - так і нічого не змінювалося. І ми вирішили дізнатися в чому ж справа! А виявляється,що ці заробітчани їдуть з Донєцка,Луганска і Харькова(передаю дослівно) і мене аж шляк трафив: "Ну то так значить:наші хлопці гинуть там у ваших Донєцках,а ви собі втікаєте?! І якого чорта вас взагалі понесло у Європу: ви ж в Расєю-матушку хатєлі!?"Так мало того, вони ще й везли з собою сало,при тому, що офіційно заборонили перевозити неконтрольовану продукцію(м`ясні вироби,сири та ковбаси)через кордон. От чесно зізнаюсь,спочатку думала,що той автобус,що стояв перед нами вже так довго не затримається на польській митниці,але ж ні! До цих саломенів не доходить,що всеодно вони платитимуть штраф! Ну,думаю,ваших же "шманали", вони ще й вам кричали, щоб ви все викинули,але де там,краще хай вштрафують! Я ще сама зчепилася у сутичку з одним мужчиною:
- Та викиньте ви те сало! - злісно гаркнула я, - Та ж штраф випишуть! І через вас ми далі тут стоятимемо ще годину-дві!
- Да зачєм?! - каже мені отупіле обличчя. - Я уже там на граніце вибрашу!
- Пі**єц! - так і відрубала я. - От через таких як ви вічно проблеми!
Потрохи,намагаючись заспокоїтись,я відійшла трохи далі,де на польському кордоні вже виписували штрафи попереднім саломенам. Я окинула їхній одяг і зареготала(вибачте,може і неввічливо,але це просто незвичайно,як у цирку!): одна пані була вдлягнена в спортивний костюм(штани "кльош" і ще й спідниця на штаних,інший,старший дядько вдягнений в спортивні штани,класичну клітчасту сорочку і в резинових шльопанцях,а сам "пикає" сигарету. Я була в шоці. Ну невже на секондах нема нормальних речей?!
Так от,ми ще постояли так 4 години. Я була зла. Дуже зла. Тих саломенів звісно що штрафували,як і попередні перед ними 2 автобуси і мене вже брало здивування: ну невже це раніше не можна було викинути,щоб уникнути штрафів?! 200 злотих - немала сума....та на ці гроші ви б купили 8 кілограмів(!) ковбаси в Польщі! І хорошої ковбаси,от що вам скажу!
Вже на митниці,коли перевіряли нас (це зайняло 15 хвилин всього-на-всього) я побачила химерну картину: урни забиті салом. Сало було всюди: в коробках з-під праски,з-під мікрохвильовки,в пакетах,шматах.
"Боже,який жах!" - пронеслось в мене в думках.
А митники були задоволені. Ви собі уявіть.які гонорари матиме та зміна!
До Замостя ми приїхали майже о другій годині дня. Ми пропустили 2 автобули: один до Янова - Любельського(куди ми з татом їхали в гості до наших родичів),а другий до Білгораю,де нас могла б автівкою забрати моя тітка вже до Янова. Залишалося їхати до Любліна 80 кілометрів!
- Ми могли б вже їхати до Любліна з нашими! - спересердя кинула я,вкрай виснажена.
І ми поїхали до Любліна, а звідти ще 60 кілометрів до Янова. А все через тих ослів,що везли сало!
Шановні,східняки,якщо ви не розумієте елементарних правил,то усвідомте хоча б,що ви також,як і ми представляєте Україну за кордоном! Ми не "джікуси"! І прошу,не одягайтесь як "голота",бо я б сама так вас назвала в такому "прикидоні"! А ще краще,зробіть собі там свій перехід і не ганьбіть наш Сокальський район!
А вам,шановні читачі,бажаю добре спланувати години вашої поїздки і врахувати,що перед вами можуть їхати типові саломени. Запасіться терпінням і бутербродами. Гарних вам поїздок і хорошого настрою. Чекайте наступної публікації про Люблін.
Ваша L. Berry
"Голота пшиєджє! Джікуси!" - кинув жартівливо один товариш іншому. І мене взяло таке обурення! Послухавши їхню "милу бесіду", я одразу згадала собі як перетинала кордон,як перед нами стояли з 5 ранку три величезні автобуси зі східняками,яких приперло аж на Угринівський перехід!( Сокальський район,панове) і самій стало соромно...адже через тих "джікусів" у поляків склалося враження,що то всі українці такі.
До кордону мені недалеко - година і я вже там. Тієї тихої,трохи похмурої середи ми вже о 9 ранку стояли на кордоні. Пройшла година,а перед нами величезний автобус, як стояв нерухомо - так і нічого не змінювалося. І ми вирішили дізнатися в чому ж справа! А виявляється,що ці заробітчани їдуть з Донєцка,Луганска і Харькова(передаю дослівно) і мене аж шляк трафив: "Ну то так значить:наші хлопці гинуть там у ваших Донєцках,а ви собі втікаєте?! І якого чорта вас взагалі понесло у Європу: ви ж в Расєю-матушку хатєлі!?"Так мало того, вони ще й везли з собою сало,при тому, що офіційно заборонили перевозити неконтрольовану продукцію(м`ясні вироби,сири та ковбаси)через кордон. От чесно зізнаюсь,спочатку думала,що той автобус,що стояв перед нами вже так довго не затримається на польській митниці,але ж ні! До цих саломенів не доходить,що всеодно вони платитимуть штраф! Ну,думаю,ваших же "шманали", вони ще й вам кричали, щоб ви все викинули,але де там,краще хай вштрафують! Я ще сама зчепилася у сутичку з одним мужчиною:
- Та викиньте ви те сало! - злісно гаркнула я, - Та ж штраф випишуть! І через вас ми далі тут стоятимемо ще годину-дві!
- Да зачєм?! - каже мені отупіле обличчя. - Я уже там на граніце вибрашу!
- Пі**єц! - так і відрубала я. - От через таких як ви вічно проблеми!
Потрохи,намагаючись заспокоїтись,я відійшла трохи далі,де на польському кордоні вже виписували штрафи попереднім саломенам. Я окинула їхній одяг і зареготала(вибачте,може і неввічливо,але це просто незвичайно,як у цирку!): одна пані була вдлягнена в спортивний костюм(штани "кльош" і ще й спідниця на штаних,інший,старший дядько вдягнений в спортивні штани,класичну клітчасту сорочку і в резинових шльопанцях,а сам "пикає" сигарету. Я була в шоці. Ну невже на секондах нема нормальних речей?!
Так от,ми ще постояли так 4 години. Я була зла. Дуже зла. Тих саломенів звісно що штрафували,як і попередні перед ними 2 автобуси і мене вже брало здивування: ну невже це раніше не можна було викинути,щоб уникнути штрафів?! 200 злотих - немала сума....та на ці гроші ви б купили 8 кілограмів(!) ковбаси в Польщі! І хорошої ковбаси,от що вам скажу!
Вже на митниці,коли перевіряли нас (це зайняло 15 хвилин всього-на-всього) я побачила химерну картину: урни забиті салом. Сало було всюди: в коробках з-під праски,з-під мікрохвильовки,в пакетах,шматах.
"Боже,який жах!" - пронеслось в мене в думках.
А митники були задоволені. Ви собі уявіть.які гонорари матиме та зміна!
До Замостя ми приїхали майже о другій годині дня. Ми пропустили 2 автобули: один до Янова - Любельського(куди ми з татом їхали в гості до наших родичів),а другий до Білгораю,де нас могла б автівкою забрати моя тітка вже до Янова. Залишалося їхати до Любліна 80 кілометрів!
- Ми могли б вже їхати до Любліна з нашими! - спересердя кинула я,вкрай виснажена.
І ми поїхали до Любліна, а звідти ще 60 кілометрів до Янова. А все через тих ослів,що везли сало!
Шановні,східняки,якщо ви не розумієте елементарних правил,то усвідомте хоча б,що ви також,як і ми представляєте Україну за кордоном! Ми не "джікуси"! І прошу,не одягайтесь як "голота",бо я б сама так вас назвала в такому "прикидоні"! А ще краще,зробіть собі там свій перехід і не ганьбіть наш Сокальський район!
А вам,шановні читачі,бажаю добре спланувати години вашої поїздки і врахувати,що перед вами можуть їхати типові саломени. Запасіться терпінням і бутербродами. Гарних вам поїздок і хорошого настрою. Чекайте наступної публікації про Люблін.
Ваша L. Berry
