...Коли я створювала цей щоденник,то мала на меті просто вилити весь свій біль та негатив на папір,але згодом це перетворилося на цікаву розповідь з елементами про студентське життя
L. Berry
(3.03.17)
Напевно в кожного наступає такий момент,коли життя котиться під три чорти. Спочатку тобі важко,згодом порожньо.а потім просто втрачаєш будь-яке його відчуття. Послухай,я не писатиму достеменно про те,що зі мною трапилось. Наша з тобою розмова вестиметься від першої особи і я гадаю,що цього буде досить. Я не нарікатиму на те,яке погане життя,бо в ньому так багато прекрасного.того,про що я ще не знаю,не бачила і не відчула. Це просто мій щоденник. Мій жахливий щоденник.
"Все,що я хочу тобі донести - не повторюй моїх помилок!" - ось.що лізе в голову на даний момент,та я наперед знаю,що ти повториш,бо всі вчаться на власних граблях.
Сьогодні я всю ніч провела в очікуванні сну,який ніяк до мене не приходив. Згодом мені прийшла думка піти прогулятися нічним містом.
- Моторошно,бро? - засміялася я,інтригуючи його черговою розповіддю.
-Якось надто награно. - хрумнув він солений огірочок.
- Тобто?
- В твоїх очах сум...я це бачу.
-А ти ненажера! - вирішила я перевести тему.
Мій бро доїдав останню банку огірків,які я привезла з дому. Він - повна моя протилежність. Бро ніколи не знав,що таке смуток чи біль. Складалося враження,що він нестерпна каменюка без жалю та співчуття. Але то таке на перший погляд. Як би там не було,а він моя частинка.мій вірний і надійний бро,який ніколи мене не кидав у скрутних ситуаціях. Він розважливий, прямолінійний,без жодного розпорядку дня і ночі,працював коли хотів і ніколи не знав.що таке матеріалні проблеми. Мій бро - ідеал щасливої людини. Щоправда один недолік в нього таки був:він мав чуйку одягати коричневі мешти(я їх ненавиділа)напередодні передвісника моєї біди. Сьогодні він в них прийшов до мене в гості. Без попередження. Як завжди.
-Ну і срач ти тут розвела! - ввалився він з усією силою на ліжко,пожбуривши куртку десь на підвіконня. Куртка так "вдало" приземлилась,що рукав зачепив парфумерію на моїй тумбочці біля ліжка.
- Молодець! І так срач.а ти створив ще більший! - трохи злісно сказала я.
-А що це змінить?! Тут і так все верх дном,а я доки добрався на твій олімп (я жила на 9 поверсі гуртожитка).то скинув всі пельмені,які з`їв перед тим,як іти до тебе в гості.
- А тепер мусиш поновити енергетичний запас.дожираючи мої огірки?- це мене трохи розвеселило.
-А як інакше?! У мене сьогодні таке трапилося,що ти не повіриш!
-Ну-ну.розповідай.-заварила я нам чай,поставивши на стіл тарілочку з печивом.
І тут понеслася емоційна розповідь про те.як він сьогодні під час приготування їжі на спільній кухні(бро жив у сусідньому гуртожитку)знайшов сплячого щура в батареях
- Чесне слово я дивуюсь як його ще ніхто не з`їв на обід! -реготав він.
- Але на пельмені ти всеодно знайшов апетит,чи не так?
- Угу. І на огірки. Киш-кишш! - кричав я до щура,аж доки не роздуплився, що він здох,а імітування хропу проводив мій сусід по кімнаті Ден,що причаївся тихцем до одвірка, "перехропуючи" звуки смаженої бульби ,яка вічно пригорала на сковорідці,яку ми колись називали антипрегарною. Ден поздирав антипрегарне покриття скребком,бо після його смажених яєць проста губка для миття посуду не допомагала.
І ми обоє розреготалися. Мій бро завжди знаходив цікаві історії до чаю і до огірків,які він тепер заїдав печивом.
- А в тебе чого апетит зник?
- Я не хочу їсти. Нічого не хочу. - ледве стримувалась я щоб не розревітись.
Та я не могла розповісти йому правди. Зараз вона була несумісною з тими веселими історіями і його драйвовим настроєм. Вперше в мені приглушився мій егоїзм. В мені було стільки слів, які готові були вилитись однією-єдиною розповіддю і в кожній сльозинці доносилась би частинка мого горя. Та я лише ковтнула клубок болю,що заліг десь в горлі і монотонно сказала:
-Розкажи мені ще щось цікаве...
L. Berry (далі буде)
L. Berry
(3.03.17)
Напевно в кожного наступає такий момент,коли життя котиться під три чорти. Спочатку тобі важко,згодом порожньо.а потім просто втрачаєш будь-яке його відчуття. Послухай,я не писатиму достеменно про те,що зі мною трапилось. Наша з тобою розмова вестиметься від першої особи і я гадаю,що цього буде досить. Я не нарікатиму на те,яке погане життя,бо в ньому так багато прекрасного.того,про що я ще не знаю,не бачила і не відчула. Це просто мій щоденник. Мій жахливий щоденник.
"Все,що я хочу тобі донести - не повторюй моїх помилок!" - ось.що лізе в голову на даний момент,та я наперед знаю,що ти повториш,бо всі вчаться на власних граблях.
Сьогодні я всю ніч провела в очікуванні сну,який ніяк до мене не приходив. Згодом мені прийшла думка піти прогулятися нічним містом.
- Моторошно,бро? - засміялася я,інтригуючи його черговою розповіддю.
-Якось надто награно. - хрумнув він солений огірочок.
- Тобто?
- В твоїх очах сум...я це бачу.
-А ти ненажера! - вирішила я перевести тему.
Мій бро доїдав останню банку огірків,які я привезла з дому. Він - повна моя протилежність. Бро ніколи не знав,що таке смуток чи біль. Складалося враження,що він нестерпна каменюка без жалю та співчуття. Але то таке на перший погляд. Як би там не було,а він моя частинка.мій вірний і надійний бро,який ніколи мене не кидав у скрутних ситуаціях. Він розважливий, прямолінійний,без жодного розпорядку дня і ночі,працював коли хотів і ніколи не знав.що таке матеріалні проблеми. Мій бро - ідеал щасливої людини. Щоправда один недолік в нього таки був:він мав чуйку одягати коричневі мешти(я їх ненавиділа)напередодні передвісника моєї біди. Сьогодні він в них прийшов до мене в гості. Без попередження. Як завжди.
-Ну і срач ти тут розвела! - ввалився він з усією силою на ліжко,пожбуривши куртку десь на підвіконня. Куртка так "вдало" приземлилась,що рукав зачепив парфумерію на моїй тумбочці біля ліжка.
- Молодець! І так срач.а ти створив ще більший! - трохи злісно сказала я.
-А що це змінить?! Тут і так все верх дном,а я доки добрався на твій олімп (я жила на 9 поверсі гуртожитка).то скинув всі пельмені,які з`їв перед тим,як іти до тебе в гості.
- А тепер мусиш поновити енергетичний запас.дожираючи мої огірки?- це мене трохи розвеселило.
-А як інакше?! У мене сьогодні таке трапилося,що ти не повіриш!
-Ну-ну.розповідай.-заварила я нам чай,поставивши на стіл тарілочку з печивом.
І тут понеслася емоційна розповідь про те.як він сьогодні під час приготування їжі на спільній кухні(бро жив у сусідньому гуртожитку)знайшов сплячого щура в батареях
- Чесне слово я дивуюсь як його ще ніхто не з`їв на обід! -реготав він.
- Але на пельмені ти всеодно знайшов апетит,чи не так?
- Угу. І на огірки. Киш-кишш! - кричав я до щура,аж доки не роздуплився, що він здох,а імітування хропу проводив мій сусід по кімнаті Ден,що причаївся тихцем до одвірка, "перехропуючи" звуки смаженої бульби ,яка вічно пригорала на сковорідці,яку ми колись називали антипрегарною. Ден поздирав антипрегарне покриття скребком,бо після його смажених яєць проста губка для миття посуду не допомагала.
І ми обоє розреготалися. Мій бро завжди знаходив цікаві історії до чаю і до огірків,які він тепер заїдав печивом.
- А в тебе чого апетит зник?
- Я не хочу їсти. Нічого не хочу. - ледве стримувалась я щоб не розревітись.
Та я не могла розповісти йому правди. Зараз вона була несумісною з тими веселими історіями і його драйвовим настроєм. Вперше в мені приглушився мій егоїзм. В мені було стільки слів, які готові були вилитись однією-єдиною розповіддю і в кожній сльозинці доносилась би частинка мого горя. Та я лише ковтнула клубок болю,що заліг десь в горлі і монотонно сказала:
-Розкажи мені ще щось цікаве...
L. Berry (далі буде)
Комментариев нет:
Отправить комментарий